Недумано, негадано…

Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
             Де вечір пахне м’ятою,
             аж холодно джмелю.
             А я тебе,
                          а я тебе,
             а я тебе
                          люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п’яна, п’яна, п’яна
на все своє життя!