І не минає, не минає!..

І не минає, не минає!
І вже, напевно, не мине.
Тривога душу розпинає:
а що, як любиш не мене?
               Я по-латині: аморе, амо!
               Невже від цього рятунку немає?
               А море, мамо,
               а море, мамо, теж не минає.
А море, мамо, аморе, амо,
аморе, амо! А ти єдин.
Я обламаю хвилинам пальці,
щоб не сплітались в печаль годин.
               Розпались хмари на міліграми,
               і всох колодязь каламаря.
               Куди забігти? Аморе, амо…
               На карті місяця теж моря.
Чманіє сад од квітучої рясності.
Іду, збиваю росу хвощів…
Море Кризисів.
               Море Ясності.
                              Море Дощів.