Гуде вогонь — веселий сатана…

Гуде вогонь — веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…
            А я чолом припала до вікна,
            і смуток мій бере мене за плечі.

Сама пішла світ за очі — аби
знайти від тебе крихту порятунку.
            Мої думки, як дикі голуби,
            в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.
            І віднайшла — гірку печаль світань,
            і п’ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немовби чорну книгу.
            Якщо кохаєш — знайдеш без адрес
            оцю хатину за морями снігу.

І відпливаю поночі одна
на кризі шибки у холодний вечір.
            І спить в печі веселий сатана,
            уткнувся жаром в лапи головешок.