Добрий сніговик

— Сніговику, сніговику!
Скажи нам, а навіщо
Тобі дали таку мітлу.
Яка та тебе вища?

— Я нишком-тишком уночі
Сніг підмету з дороги,
Щоб діти, з дому ідучи,
Не замочили ноги.

— Сніговику, сніговику!
Скажи-но, а навіщо
На голові твоїй стирчить
Відрище-здоровище?
— А щоб тоді, як місто спить
Малечі ковзанки залить;
Чи у метіль кудлату
Синиць туди сховати:
Нехай собі сидять під ним,
Неначе це — пташиний дім.
— Ну, а твоя морквина-ніс
Навіщо — розкажи-но?
— Якби колись пішов я в ліс,
То я б зайцям її одніс,
Бо це — для них морквина.

— Сніговику, сніговику!
Ще трохи нас послухай:
Навіщо в тебе рот такий —
Від вуха і до вуха?
— Ну, це відомо кожному —
Без усмішки не можу я!