Черепаха

Край берега спіймали діти Черепаху. 
Що галасу, що радощів було! 
Мерщій майнули у село — 
У літеплі скупали бідолаху 
Й замислились: яке зробити їй житло? 
Чи на соломці спатиме, чи на перині? 
Та хтось сказав, що любить спати у піску. 
Тож гостю поселили в хаті у кутку. 
Пісок знайшли і їжу принесли в хустині: 
Цибульку, огірки, шматочки ріпи й дині. 
Але найбільш припав їй до смаку
Біленький хліб у молочку: 
Глитала — панцир ходором ходив по спині!
Нараз, 
Хоч ласощі були й під самим носом
І все, здавалось би, гаразд, 
Застигла гостя, наче під гіпнозом… 
Нікого і ніщо не поміча, 
Щось заяскрілося в очах… 
Еге! Почулась музика із приймача — 
Так от що захопило розумаху! 
Від того дня для слухача 
Лились мелодії з програвача — 
Бізе, чи Лисенка, чи Баха… 
Поглянуть любо: як сприймала їх тімаха!

А ти? А ти все музику й поезію ганьбиш? 
Лиш цифри й формули боготвориш?
Невже і досі, горопахо, 
Ти в дечім не доріс до Черепахи?!