Довгожданий дощ

Періщить дощ, як із відра,
Пливуть по небу хмари сиві.
Давно дощу піти пора —
Його заждалися посіви!
Кричу я:
              — Зливо, йди в степи!
Тобі ми дуже, дуже раді! —
А брат:
              — Гарненько покропи
Жита у татовій бригаді! —
А я:
       — Помчи на баштани!
Шуми, дзвени безперестанку! —
А брат:
             — З баштану заверни
На буряки — до мами в ланку! —
А я:
      — Не гайся покропить
Квасолю й моркву на городі! —
А баба нам:
                     — Ой, не кричіть,
Бо дощ злякаєте,
                             та й годі!