У дорогу

Я наказав вивести мого коня зі стайні. Слуга не зрозумів мене. Я пішов сам до стайні, осідлав коня й сів на нього. З далини почув звуки горна й спитав слугу, що то могло б значити. Він не розумів і нічого не чув. На воротях він зупинив мене й запитав:

— Куди від’їжджаєш, пане?

— Не знаю, — відповів я, — але геть звідси, тільки геть звідси. Будь-що геть звідси, щойно так я досягну своєї мети.

— Отже, ти знаєш свою мету? — запитав він.

— Так, — відповів я, — я ж сказав: геть-звідси, це й є моя мета.

— Ти не взяв харчів на дорогу, — мовив він.

— Я їх не потребую, — відповів я, — подорож така довга, що я мусів би згинути з голоду, якби в дорозі нічого не дістав. Ніякий запас харчів не може мене врятувати. Це, на щастя, достеменно нескінченна подорож.