Знамено полку

Я завтра їду в Україну,
Яку покинув так давно.
Цілую, ставши на коліна,
Своє полкове знамено.
    Дивлюсь на нього я востаннє
    У нез’ясованій журбі.
    Всю кров мою, мої скитання
    Воно зібрало у собі.

Мій стяг! Моя червона птице,
Усе з тобою ожива.
Вже бачу: хмарою куриться
Шляхів нестримних курява.
    Вже бачу: стоїмо по груди
В траншеях в крижаній воді.
    Ані хвороби, ні простуди,
    Ні сталь — не брали нас тоді.
Звитягу нашу, наші болі,
Загиблих друзів імена
Читаю на шовковім полі
Свого ясного знамена.
    Прощай, мій стяг, і не тьмарися:
    На багрянім твоїм крилі
    У дзвоні, в зойках пронеслися
    Моїх поривів кораблі.