Хлопці

       Учора я дививсь, як хлопці
       Гуляли на толоці:
Здається, крам там продавав один,
Другі в опуки тощо грали,
       То в дучку булку заганяли,
А далі здумали скакати через тин.
Хлоп’ята там були і прості, і письменні,
       І кожний з них по-своєму скакав:
       Один летів як навіжений,
Знай визвіривсь на тин, та біля його й став;
А інший, голову, мов той москаль, задравши
Пряменько витягнувсь та й скочив через тин
Та як же врізався об землю, вражий син,
      Колошу розідравши.
      А виборного хлопченя
Так скаче високо, так здорово літає!
Воно мале зовсім, од чого ж так скакає? —
      Собі подумав я
Та й придивляться став: аж сеє бісеня
Як хоче скочить, то аж в землю присідає
      Та й присне разом відтіля!

Як ні крути, а правди нігде діти:
      Коли б, як виборного діти,
      І другі вміли присідать,
То, може б, і вони зуміли так скакать.