Сонечно та дощик

Якось сонечко казало:
— Буду все собі світити!
— Почув дощик:—Пуття мало,
От я краще буду лити!

— З тебе людям холод, сльота, —
Каже сонечко і слуха.
Відрік дощик: — Не робота,
Як почнеться і посуха.

Зазмагались: — Хто все плодить:
Груші, сливи, огірочки?
А без мене,— дощ доводить,—
Враз пов’януть всі садочки!

Так сперечались довгенько
І на тому покінчили,
Щоб робити звичайненько
Їм обом, як перш робили.