До Н. К. С. («Такої певної, святої…»)

Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої,—
Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш ненароком —
Навіки долю озарить!