Лелеченя
Куди я полечу?
Погода хороша, хмарки немовби підбадьорюють: лети куди хочеш, висхідні потоки добрі!
Полечу до Житомира і назад. Відстань тут невелика, трохи більше двохсот кілометрів в обидва кінці, але тренування буде добре.
Піднявся я на одномісному планері А-15 конструкції Генерального авіаконструктора Олега Костянтиновича Антонова, відчепився від літака під хмарою і одразу в потокові майже 2000 метрів висоти набрав. Тепер можна і за маршрутом іти. Взяв по компасу курс на захід і попрямував зиґзаґами — від хмари до хмари.
Якщо ви думаєте, що ми в кожному польоті тільки й мріємо про «пригоди», помиляєтесь. Навпаки. Всі пілоти на світі прагнуть, щоб отих пригод зовсім не було. Це й вважається найвищим класом.
Через півтори години прилетів я в Житомир, покружляв над ним, роздивляючись з висоти на знайомі вулиці і парки, красиву річку Тетерів з високими берегами, і згадав, як ще до війни розпочинав тут свою службу в армії рядовим бійцем: ходив у караул, охороняв на аеродромі літаки і дуже мріяв стати пілотом.
Приємно було, що мрія збулася, і от я кружляю над знайомим містом. Тут народився академік Сергій Павлович Корольов, славетний конструктор космічних ракет і кораблів. Це на його «Востоке» Юрій Олексійович Гагарін уперше в космос піднявся.
Кажуть, Корольов у дитинстві дуже любив з оцих скель над Тетеревом-рікою паперових голубів запускати. Значить, він уже з дитинства про небо і польоти мріяв…
Ось уже й Брусилів унизу — невеличкий райцентр за сорок кілометрів від аеродрому. А он і зграя лелек кружляє. Це наші найкращі друзі. Серед усіх інших птахів вони — найкращі планеристи, бо, як і ми, набирають висоту у висхідних потоках, а потім, ні разу не змахнувши крилами, летять куди потрібно. Ми вже добре це знаємо і, як тільки побачимо, що лелеки кружляють, негайно до них прямуємо: там неодмінно є добрий потік.
Я направляю планер до птахів. Їх тут десятків зо два зібралося. Свято у них якесь, чи що?
Серед великих поважних птахів малеча дрібушить. Ага, це, значить, батьки навчають своїх лелеченят мистецтву ширяти. Своєрідна лелеча «льотна школа». Цікаво!
Став я в спіраль, закружляв разом з лелеками. Вони зовсім планерів не бояться, а малята з цікавості зовсім близько підлітають: мабуть, вважають
нас теж великими і добрими лелеками. Деякі малята вже стомилися, літають непевно, часто крилами помахують — ще не вміють триматися в центрі потоку, де сила підйому найбільша. А он якесь намагається вниз, до гнізда чкурнути.
Та куди там! Одразу від зграї напереріз відділяється старий лелека, мабуть, татусь, і завертає маля назад.
Воно важко помахує крилами, намагаючись своїх братів і сестричок наздогнати, і раптом помічає мій планер.
Помітило, зацікавилось і про все забуло.
Підлетіло лелеченя ближче і вирішило, що раз додому не пускають, то можна на цьому величезному і старому дідусеві відпочити. Впіймало воно момент, коли тато трохи далі відлетів, випустило довгі лозинки-ноги з перетинками на кінцях і мудрує, як на хвіст мені сісти. А я аж розсміявся від несподіванки: «Ех ти, дурненький первачок!»
Лелеченя тільки випустить ноги, щоб на хвіст примоститись, а планер — фіть — з-під нього. Лелеченя від здивування аж дзьоба роззявило, ніби кричить навздогін:
«Куди ж ти тікаєш? Я ж по-хорошому, тільки трішечки відпочити хочу?»
Що то значить льотна недосвідченість! Адже ноги у лелек за повітряні гальма служать. В польоті вони їх уздовж тулуба витягують, щоб зменшити опір повітря. А коли спускаються, то виставляють їх і таким чином швидкість пригальмовують. Виставить лелеченя ноги, політ уповільнюється, от планер і втікає.
Невідомо, чим би це скінчилося, якби не старий лелека. Помітив він пустощі, підлетів до маляти, щось проклекотів йому на своїй лелечій мові, і воно, нарешті, облишило мій планер.
Отож не дивуйтесь, що і на планері всього лише одне маленьке колесо, та й те в польоті у фюзеляж вбирається, щоб якомога менший опір повітря був. Сучасні досконалі планери з кілометра висоти можуть до 55 кілометрів пропланерувати на швидкості понад сто кілометрів на годину.
Лелеченя, мабуть, добре переконалося в цьому і тепер при зустрічі з планерами уже ніколи не буде намагатися відпочити на ньому.
