Золота птаха

У квітні
білим небом вишневого молока
літають золоті птахи:
золоті птахи дахів.
Вони політають-політають
і, як голуби, знову сідають на хати.
Аж якось одна золота птаха
прилетіла із білого неба до мене
і забрала мої руки, моє серце,
мої очі і мій спокій.
І потім зникла у білому небі.
Довго я ходив,
довго ходив —
аж поки знайшов ту птаху золоту.
— Віддай, птахо золота,
мої руки, моє серце,
мої очі і мій спокій…
А з-під крил птахи золотої
випурхнуло дівча:
маленьке-маленьке —
у чашечці вишневої квітки
умістилося б! —
І на її малесеньких білих
долоньках
лежали мої руки, моє серце,
мої очі і мій спокій…