Солодка хатка

Якось бігло ведмежатко
Та й натрапило на хатку.
Стоїть вона на льоду
Уся в цукрі і меду.
Дах примерзлий, не прибитий,
Весь морозами покритий.
Двері зроблені з млинців,
Стіни — з білих буханців.
— Ось де жити буду я!
Ось де хатка моя! —
Ведмежатко сказало,
Потім дах облизало.
Поковтало буханці
І поїло всі млинці…
Тепер плаче сидить:
— Де ж я, де ж я
Буду жить?