Задля господині
— О-о-о! Ігорчик! — вигукнули дуетом мої знайомі, коли я переступив поріг їхнього домашнього вогнища.— А ми ніяк не дочекаємося.
— Затримали на роботі, — вибачився я.
— До столу, до столу! — заклопоталася господиня.— Ти ще й не вечеряв, мабуть…
На столі чого тільки не було: мариновані грибки і смажені окуні, телятина і мариновані яблука, варена картопля і шпроти. Поміж вивершеними тарілками стояло кілька пляшок.
— За зустріч після трирічної розлуки! — запропонував господар дому.
Випили.
— За те, щоб вони були частішими! — проголосила тост господиня.
Випили.
Я тост не проголошував. Мої тости ніколи не збуваються.
Господиня підкладала в мою тарілку, а господар коментував: «Сама маринувала», «Наші власні», «Дістали».
— Моя Ліда того літа була за кордоном, — між іншим зауважив господар.
— Там не так, як у нас. Запросять у гості, поставлять пляшку вина, покладуть кілька цукерок— і все, — розповідала господиня. ‘
— Бо там перед тим, як іти в гості, наїдаються, а в нас ідуть в гості, щоб наїстися, — зауважив господар, наливаючи в чарки.
Прекрасний білий маринований грибок зірвався з моєї виделки.
— І справді, — продовжувала господиня, підкладаючи мені на тарілку картоплину.— Бо коли людина вип’є чарку, то вола з’їла б…
Я, зробивши холостий ковток, вигукнув:
— Це прекрасно!
Господар торкнувся моєї чарки, але я скромно зауважив:
— Дякую, дякую! Я вже…
— Ну що ти! Майже нічого не їв! — здивувалась господиня.— Невже я так погано готую?..
— Я, взагалі, їм дуже мало… Підводить печінка, даються взнаки нирки… Здає серце…
Господиня вирячилась на мене.
— Боже! Такий молодий… Тобі треба якнайшвидше одружитися, а то по тих їдальнях… Випий хоч сухого вина…
— О, ні! Ні! Я дуже вдячний!.. Розумієте, два тижні тому мене покусав скажений пес…
Господар нахилився до мого вуха:
— Ти хоч задля моєї господині що-небудь з’їж. Вона так старалася для тебе, готувала…
Я поклав у рот шматочок телятини. Довго жував, але проковтнути не наважувався. Та задля господині все ж ризикнув.
За кілька днів мене зустрів інший колега:
— О! Тепер я вже тебе не відпущу! Дружина мені не дає спокою: «Запроси Ігоря в гості, запроси Ігоря в гості!» Вона в мене прекрасний кулінар. Пішли до мене, пішли!
— Дуже вдячний, але давай спочатку на кілька хвилин заскочимо в їдальню…
