Місяць тиші

В неділю прокинувся Ігорок рано. І чого воно так: в будень не одірвеш голови від подушки, а у вихідний чомусь не спиться…

Прислухався. У літній кухні на подвір’ї тихо побрязкує посуд: мама сніданок готує. Під повіткою цюкає сокира. Татко щось майструє.

За хвилину Ігорок стояв на ганку, мружачись від яскравого сонця.

— Помічник проснувся! — зрадів йому тато.— Час і до лісу!

Ігорків тато працював лісником. Хлопчик пригадав учорашню розмову : сьогодні татко збирався обгородити мурашники, що над дорогою.

Після сніданку запрягли Гнідка, склали ворини і кілки на воза й поїхали до лісу.

Ось і перший мурашник. Стара перетрухла огорожа поламана, купина розвернута навпіл. Комахи, правда, затягли верх гілочками й глицею, та, видно, багато їм довелося тут працювати, а скільки б за цей час шкідників знищили! Поставили нову огорожу й далі поїхали… Як обгородили останній мурашник, Ігорок попросився у татка поблукати лісом.

— Хочу з ліщини вудлище вирізати!

— Не можна, синку, зараз у глибину лісу ходити! — сказав татко.

— Я кабанів не боюся, а вовків тут немає. Та й дерева високі, є де сховатися! — наполягав Ігор.

— Не кабанів маю на увазі. Вони й самі втечуть. А який зараз місяць? — хитрувато подивився татко на Ігорка.

— Червень. А що?

— А те, що червень іще називають місяцем тиші. В цей час в лісах, у гаях, на луках птахи сидять на яйцях, а звірі малят вигодовують. Чи ж треба їх турбувати?..

Як приїхали додому, Ігорок одразу ж зібрав свою зірочку. Щось випилювали під повіткою, а тоді фарбували. І тільки під вечір показали лісникові свою роботу — фанерний щит з написом «Червень — місяць тиші». В одному куточку намалювали пташку на гнізді, в другому — смугасте поросятко з соскою-посуткою.

— Дозвольте встановити цей щит при в’їзді до лісу! — попросили.