Акваріум
У Ігорька подвійна радість: на день народження тато і мама, які зараз у довготривалому відрядженні, прислали акваріум, а ще той акваріум Зоя Павлівна дозволила тримати у кімнаті. І ось тепер учні думають гуртом, як заселити акваріум.
— У неділю випросимося в місто на пташиний базар, там будь-яку рибку можна купити! — сказав Петрусь. — І рослинки на базарі продаються, і равлики, що стінки акваріума чистять!
— Все те і в зоомагазині можна купити! — скептично подивилася на хлопчика Маринка…
Зоя Павлівна саме щось записувала до зошита, а тоді прислухалася до тих розмов, усміхнулася й вийшла з кімнати. За кілька хвилин повернулася.
— Валентина Петрівна (так звали директора інтернату) дозволила взяти рослини і кількох рибок з великого акваріума, що в холі. Та перш ніж це робити, ходімо подивимося, як він влаштований.
Учні скупчилися біля акваріума, що добре підсвічувався лампою-рефлектором, і стежили, як шмигають зграйками дрібні гуппі, як величаво пропливали смугасті скалярії, як ворушать довгими хвостами вуалехвости…
— Зверніть увагу на водяні рослини! — мовила Зоя Павлівна. — Одні з них плавають на поверхні води, інші прикріплені корінцями до дна. Отже, нам треба насамперед подумати про…
— Пісок! — вигукнув Ігорьок.
— Правильно. Дно в акваріумі найпростіше зробити з піску. Для цього, як бачите, добре підходить крупнозернистий річковий пісок.
— Де ж його взяти зараз? — забідкалася Маринка.
— Є в нас такий пісок, — заспокоїла дівчинку вихователька. — Сходи на кухню й попроси тазик, адже пісок треба добре промити!
Ігорьок разом із Зоєю Павлівною промили пісок під краном. Зовні він чистий, та потрібно було довгенько повозитися, щоб пісок не давав каламуті. Потім стали вкладати його на дно акваріума. Ігорькові не терпілося першим налити воду, він уже набрав її в банку й нетерпляче тупцював біля виховательки.
— А як будеш лити? — запитала в нього.
— Обережно, щоб не скаламутити піску.
— Лий на стінку, так буде краще.
Хоч як старався Ігорьок, а пісок трохи скаламутився. Учні навіть розсердилися на нього — так уже хотілось їм акваріум швидше заселити.
— Нічого, — втихомирила їх Зоя Павлівна. — Ось зараз ми почнемо рослинки садити, а тоді треба, щоб акваріум іще пару днів без рибок постояв. Навіщо? Бо у воді, яку ми беремо з крана, є хлорка. Вона вбиває хвороботворні бактерії і для нас, людей, не шкідлива, а ось рибки її не люблять. За пару днів хлорка вивітриться, до того ж холодна вода в кімнаті нагріється, бо більшість акваріумних рибок завезені з тропічних країн і полюбляють тепло.
З рослинок вибрали валіснерію. У неї довге листя-стрічки. Посадили кілька кущиків, тут і Валентина Петрівна підійшла.
— Додайте трохи перистолистника, — порадила. — Він теж добре воду очищає!
Посадили й кілька схожих на ялиночку перистолистників.
Вже наступного дня вода в акваріумі посвітлішала, та учні не поспішали заселяти його, а все обмірковували, яких рибок обрати.
— Скалярії дуже гарні! — нахваляла Маринка.
— А мені подобаються кардинали! — Петрусь показував дітям жовтувату рибку з сріблястим черевцем та яскраво-червоною плямою на хвостовому плавнику.
— Чим гірші мечоносці? — Андрійко захоплено розглядав вузьку рибку, в якої хвостовий плавник видовженні у формі меча.
— А які рибки найбільше подобаються Ігорькові? — запитала Зоя Павлівна.
— Гуппі! Вони хоч і невеличкі, зате дуже цікаві. Колись жили у нас вдома: ось ті сірі, зовсім маленькі, красиво поцяцьковані — самці, більші — самки. Через кожні півтора місяця самочки метали мальків, бо вони живородні, й тато наділяв ними сусідів…
— Діти! Оскільки акваріум Ігорька, то давайте першими впустимо його гуппі, — запропонувала Зоя Павлівна. — А як вони приживуться, будемо їм підсажувати й тих рибок, які вам подобаються. Гаразд?
— Ми згодні, — відповіла за всіх Маринка. — Тільки щоб не забули про скалярій!
Діти засміялися.
