Березовий сік
Як весна народжується
Ігорькова школа-інтернат неподалік од лісу. Ліс той великий, дрімучий. Вовки, правда, давно не водяться в ньому, та інших звірів чимало — лосі, олені, кабани дикі, лисиці… У погожі дні учні бавляться на узліссі. Вихователі од них не одходять — мало що буває! П’ятикласникам поталанило: їхня вихователька Зоя Павлівна живе у лісі, бо її дідусь Михей Хомич — лісник. Майже піввіку стереже він навколишню красу. Зоя Павлівна часто водить своїх вихованців у лісництво. Там їм хороше — можна погладити корову Лиску, дати цукерок коневі Вороньку, погратися з собакою Кудлаєм та котом Мурчиком, нарвати бур’яну кроликам…
Давно вже учні не були в лісництві — надто суворою зима видалась, а це сонечко пригріло весняне, сніг зійшов, пташки весело защебетали. Упросили Зою Павлівну в гості до лісника сходити. Михей Хомич зрадів дітям. Розповзлися ті по обійстю… Зоя Павлівна про щось перемовлялася з дідусем, а тоді зібрала дітей докупи.
— Ви знаєте, як у лісі весна народжується, які її перші ознаки? Ось вам Михей Хомич розповість. Слухайте уважно, бо це вже не просто відвідини лісництва, а програмне заняття!
Михей Хомич повів дітей у глибину лісу.
— Зверніть увагу на сніг. Од вологи він став сірий, ось-ось побіжать з нього струмочки… І на небо гляньте: яснішає воно, хмари вище піднялися, не такі важкі, як узимку. Сонячним променям легше крізь них пробитися.
А як птахи поводяться?
Ігорьок тут як тут.
— Галасують дуже. А граки вже гнізда собі впорядковують. Весна буде рання!
— Так. Граки надто тонко відчувають, яка буде весна — затяжна чи швидкоплинна. Якщо сіли на гнізда — чекайте тепла! — погодився з ¡горьком лісник. — Вже й жайворонки прилетіли. У народі кажуть: «Ранній приліт граків та жайворонків — до теплої весни».
— А я шпака бачила! — озвалася Маринка.
— Добра ознака. Шпаки теж віщують ранню весну. А ви знаєте, що у зайців зараз вивелися малята? Вони одразу ж можуть рухатися і добре бачать. Перше, що зайчата роблять після народження, це п’ють молоко. Воно у зайчих смачне і поживне. Цікаво, що надалі малят годує не лише мати, а й будь-яка зайчиха, що пробігає мимо. Вже через тиждень у зайчат виростають зуби, і вони стають зовсім самостійні. З’явилися малята й у білок. Вони сліпі та голі, пройде півтора місяця — і лише тоді білченята можуть вилізти з гнізда.
А тепер погляньте на дерева. У них почався сокорух, поживні речовини стали підніматися до бруньок, ті понабухали, але розпускатися не поспішають, бо ще можуть морози вдарити. Такі рослини, як ліщина та вільха, цвітуть.
Учні підійшли до куща ліщини, однак ніяких квіточок не побачили, тільки сережки висіли на гілочках, а з них вітерець легенький пилок зганяв.
— У ліщини надто дрібні квіточки. Одні з них зібрані в суцвіття-сережки, інші, де пізніше зав’язується горішок, — в оці ось «брунечки» — і лісник показав «брунечки» з малиновим чубчиком.
Пригріло сонечко, й діти побачили, як на суху гілку сів… метелик. Ігорьок хотів зловити, але лісник зупинив його:
— Не чіпай! Це теж ознака теплої весни. І взагалі таких гарних метеликів зовсім мало лишилося, навіть улітку не часто їх зустрінеш. Нехай собі живуть!
Розбрелися учні по галявині.
— Михею Xомичу, — покликала лісника Маринка. — Підсніжники цвітуть!
Діти — до неї. Петрусь хотів зірвати квітку, але Ігорьок зупинив його:
— Не треба. Підсніжників теж мало. їх слід охороняти! Підійшов Михей Хомич і лагідно погладив Ігорька по голові.