Бджола з колгоспної пасіки
Біля криниці стояла величезна дубова діжка. Час від часу в неї наливали води, щоб нагрівалася на сонці. Щодня Барочка набирала з діжки літепла, поливала квіти та вишеньки коло хати.
Барочка зачерпнула води й понесла до палісадника. Зирк на відеречко, а там бджола плаває.
Барочка поставила відерце й почала розглядати бджолу. Чи скупатись їй захотілося, чи води напитися? Бджола борсалася у воді, намагалася змахнути крильцями, та вони намокли, і нічого з тих силкувань не виходило. Еге, вона ж не злетить, ще й потонути може!
Але Барочка боялася навіть доторкнутися до бджоли, ще вжалить. І тоді вона загукала:
— Дениску-у! Сюди, скоріше!
— Ну чого там? — почулося звідкілясь згори.
— Тут бджола…
— Оце здивувала! Хіба я бджоли не бачив? Он їх скільки літає!
— Ой, тоне! — закричала Барочка.
Дениско шурхонув з вишні, де він рвав ягоди на вареники. Плутаючись у картоплинні, підбіг до Барочки.
— Хто тоне? Де?
— Бджола… у відеречку.
Дениско — хлопчина метикуватий. Знайшов трісочку і вихопив нею бджолу.
— І що тепер з нею робити? — подививсь на Барочку, що ніяк не могла заспокоїтись.
— Це, мабуть, з колгоспної пасіки бджола. Давай віднесемо туди!
У липовому гаю — ціле містечко з голубих, білих, червоних будиночків. Вулики, мабуть, для того пофарбували в різні кольори, щоб легше було бджолам домівку знаходити.
Біля куреня, під старою липою, сидів пасічник дядько Антін, щось стругав.
— Ваша? — Дениско розчинив коробочку, в якій повзала бджола.
Пасічник вийняв з кишені окуляри, примружився:
— Авжеж, моя! Свою худібку я завжди впізнаю.
Діти розповіли йому, як вони стали бджолі у пригоді. Дядько Антін слухав і тільки примовляв:
— Ну ж рятівнички! Оце я розумію!
Потім пригощав їх медом — стільниковим, пахучим. Варочка й Дениско смакували, дядько Антін дивився на них. А бджола тим часом вибралася з коробочки, поповзла по столу. І раптом злетіла, та високо здійнятися не змогла, сіла дядькові на густого чуба.
Пасічник не займав її:
— Нехай зігріється.
Коли бджола почала метушитися, дядько виплутав її з чуба, посадив на широчезну долоню. Бджола продзижчала щось, зблиснула золотою цяткою над столом, над куренем і зникла у верховітті старої липи.