Весна

«Любий мій! чому віконце
Не відчиниш ти весні?
Подивись, як світить сонце,
Линуть співи весняні.
Ти ж, мов сич той, заховався
І від сонця, й од весни.
Глянь, як пишно гай убрався,
Степ, садочок… Відчини!»
— О, запевне, моя зірко!
Вже весна панує там!
Присягався ж. колись гірко
Не йнять віри я жінкам.
Ти смієшся?..— «Чи не диво!
То ж бо жінка, се — весна».
— Знаю я, весна зрадлива:
Певне, жінка і вона!..

1905