В царстві ночі

Чорно… душно… Сліпить очі,
       Впалі груди не дихнуть…
Під землею в царстві Ночі
       Квіти сонця не цвітуть.

Та в душі, з віків знебулій,
       Ще ясніш горять огні,
І не зникли в млі минулій
       Волі жданої пісні.

Виростають вільні крила…
       Хто ж стримає нашу міць,
Коли в мури вільна сила
       Вдарить громом блискавиць?!

Зірвем сонце! — море світла
       Кинем в чорную глибінь,
Кинем квіти в рабські житла
       В житла пітьми і терпінь!

1920