Нічні згуки

Нічка… Сам я… Над водою
       Верби стелють свій намет,
І шепоче з осокою
       Невгомонний очерет.

Сріблолистая осика
       Загадалася, мовчить.
А тужливая музика
       Знову в серденьку дзвенить.

Сумно… важко… Над водою
       Ходить смуток уночі.
Десь в руїнах за рікою
       Стогнуть жалібно сичі.

Серце ловить сі розмови,
       І ридає, і квилить…
Ох, той шепіт загадковий! —
       Сум лихий в йому бринить.

1906