Ніч

Тихая ніченька, ніч чарівниченька
              Землю вкриває.
Князь наш яснесенький — місяць повнесенький
              Лагідно сяє.

Он усміхаються, в хмарки ховаються
              Зірки злотисті.
В тінях заховані, сплять зачаровані
              Квіти барвисті.

Купами темними, сумно-таємними
              Верби схилились.
Спить люд замучений, горем засмучений —
              Всі потомились.

Радість хвилинную й працю невпинную
              Нічка приспала,
З ними й жахливую долю зрадливую,—
              Бодай не встала!..

1906