На добраніч

Сонце востаннє землі усміхається
Й тихо за гори далекі ховається,—
       Світе, засни, відпочинь!

Спіте, потомлені, спіте, заплакані,
Спіте, задурені, спіте, залякані! —
       Ночі насунулась тінь…

Доля суворая з ранком прокинеться,
Хижим шулікою на люд накинеться,—
       Думки про щастя покинь!..

Доки ж ніч-матінка ласкава, темная
Тягнеться тихо, мов казка таємная,
       Поти засни, відпочинь.

Хай хоч у сні тобі щастя всміхається,
Серце намучене сном навтішається,—
       Доле проклятая, згинь!..

1906