Доля

Було — під вербами струмочок
        Тихесенько бринів,
В гаю навколо розтинався
        Пташиний любий спів.

А ми під вербами укупі
        Сиділи, молоді,—
Бажали прочитати
        Про долю у воді…

Тепер під вербами вже тихо,
        Бо висохла вода,—
І нашу доленьку та щастя
        Пошарпала біда.

1905