Весела пригода
Татку, татку, я — горнятко.
Покотився через кладку,
за листочок зачепився —
впав з місточка та й розбився.
Щуки-риби налякались,
між корінням поховались.
Лиш одна прийшла в гостину —
дихала в очеретину!
На сопілці вигравала —
черепочки позбирала…
Довго я на дні куняв,
поки ти мене підняв.
Склав до купи та й поніс
в наш кленовий гарний ліс.
Радо в лісі ми ходили,
всі суниці розбудили.
В хлопця я перетворився,
з’їв суниці й покотився
через луки, мов горнятко…
А ти віриш мені, татку?
Джерело: Богдан Чепурко. Чом ти, гуско, боягузка?. Вірші.— Київ «Веселка» 1988.
Оцінити
Переглядів
641