Весела пригода

Татку, татку, я — горнятко.
Покотився через кладку,
за листочок зачепився —
впав з місточка та й розбився.

Щуки-риби налякались,
між корінням поховались.
Лиш одна прийшла в гостину —
дихала в очеретину!

На сопілці вигравала —
черепочки позбирала…

Довго я на дні куняв,
поки ти мене підняв.
Склав до купи та й поніс
в наш кленовий гарний ліс.

Радо в лісі ми ходили,
всі суниці розбудили.

В хлопця я перетворився,
з’їв суниці й покотився
через луки, мов горнятко…

А ти віриш мені, татку?