Косарі
Вийшли в поле косарі,
мали в торбі сухарі.
Посідали на горбку
та й сиділи до смерку.
Стало темно надворі —
налякались косарі:
не тому, що хліб жують,
і не косять,
і не жнуть —
а тому, що дома ждуть!
Такі горе-косарі,
не малі і не старі,—
на малесенькій планеті
край великої зорі.
Джерело: Вітер нашої землі. Львів «Каменяр», 1990.
Оцінити
Переглядів
384