Косарі

Вийшли в поле косарі,
мали в торбі сухарі.
Посідали на горбку
та й сиділи до смерку.

Стало темно надворі —
налякались косарі:

не тому, що хліб жують,
і не косять,
і не жнуть —
а тому, що дома ждуть!

Такі горе-косарі,
не малі і не старі,—
на малесенькій планеті
край великої зорі.