Бідна Ліза
Трагедія одного кохання в чотирьох актах, з прологом і епілогом
ПРОЛОГ
Ліза Цибульюна покохала Васю Филимонова. З першого разу і на віки вічні! На другий день свого кохання Ліза з жахом зрозуміла, що «жити без Васі вона не може». Рятуючи своє кохання, Ліза написала Васі Филимонову великого і гарячого листа, який починався ніжним звертанням: «Васю, ясне сонечко моє», а кінчався страшною клятвою: «Твоя довіку».
Написала, одіслала та й стала чекати відповіді…
АКТ ПЕРШИЙ
Вася тобто Василь Петрович Филимонов, невдоволено зауважив своїй секретарці, коли та занесла йому листа.
— Скільки разів вам товкмачити, що я категорично зайнятий? Роботи по горло, а ви мене щодня листами від керівництва відриваєте. До всього ж поточною кореспонденцією відає мій заступник.
І Вася, тобто Василь Петрович Филимонов, у лівому куточку Лізиного листа нашвидкуруч, як робив це він завжди, написав резолюцію:
«Тов. Мельник, розберіться!.. Филимонов».
АКТ ДРУГИЙ
Заступник котрий теж був зайнятий по горло (дочитувався якраз до кульмінаційних сторінок «Королеви Марго») не одриваючи погляду від книжки, схопив червоний олівець і прямо поверх рядка «Васю, ясне сонечко моє» похапцем наклав другу резолюцію:
«Зав. відділом: прийняти до виконання. Мельник».
І, тицьнувши секретарці листа, знову повернувся до «Королеви Марго».
АКТ ТРЕТІЙ
Завідувач відділу дрімливо сидів за своїм дубовим столом. Глибокодумно втупивши погляд у куток, він ліниво стежив, як павук підкрадається до мухи.
— Схопить, нахаба! — бурмотів він, кусаючи олівець.— Пропала. Ну, я ж казав, схопить… Ех!.. А тепер ще й дзижчиш! Треба було тоді думати, як на павутину сідала. От дурепа!.. І це вже дванадцята муха до обіду Ну і бідовий павук. Такий не пропаде. Цікаво, скільки він після обіду їх схопить?..
Тут саме зайшла секретарка з листом. Завідувач прочитав обидві резолюції, чхнув, почухав потилицю, подумав-подумав і, вмочивши перо та сопучи з натуги, написав третю резолюцію:
«Тов. Крамаренко! Дайте відповідь на лист трудящого. Протасов».
АКТ ЧЕТВЕРТИЙ
Молодший співробітник тої контори Крамаренко повертів у руках листа, прочитав резолюції, невдоволено буркнув: «Все на куцого звалюють», кинув листа до шухляди і позіхнув:
— О-ох, за цими листами і вгору ніколи глянути!.. Потім дістав бланк і відстукав на машинці:
«Шановна громадянко Цибулькіна!
Факти, наведені у Вашому листі, на превеликий жаль, ще зустрічаються у житті. Вживемо найсуворіших заходів.
З повагою молодший працівник Крамаренко».
ЕПІЛОГ
Ах, бідна, бідна Ліза…
Не закохуйся вдруге з першого разу!..
