Підводний човен

Пролог

КОМАНДА ЧОВНА:

Офіцери:

Командир («Старий», а також пан каплей — прийняте на флоті скорочення для повного звання — пан капітан-лейтенант)

Перший помічник (перший вахтовий офіцер)

Другий помічник (другий вахтовий офіцер)

Старший інженер (шеф)

Другий інженер

Автор — військовий кореспондент

Молодші офіцери (унтер-офіцери[1]) та матроси («Господарі моря»):

Аріо — дизеліст

Бахманн («Жиголо») — дизеліст

Берманн («Перший номер») — боцман

Семінарист — вахтовий на посаді керування човном

Бокштігель — матрос

Доріан («Берлінець») — помічник боцмана

Дафте — матрос

Данлоп — торпедист

Факлер — дизеліст

Франц — старший механік

Френссен — помічник дизельного механіка

Хекер — механік торпед

Хаген — електромоторист

Герман — акустик

Інріх — радист

Айзенберг («Віллі Олов’яні Вуха») — помічник з посту керування човном

Йоганн — старший механік

Каттер («Кухар») — кок

Клейншмідт — помічник дизельного механіка

Кріхбаум — штурман

Маленький Бенджамін — кермовий

Маркус — кермовий

Пілігрим — помічник електромоториста

Радемахер — помічник електромоториста

Саблонські — дизеліст

Швалле — матрос

Турбо — вахтовий на пості керування човном

Ульманн — прапорщик

Віхманн — помічник боцмана

Зейтлер — помічник боцмана

Зорнер — електромоторист

А також ще чотирнадцять незгаданих членів команди. Зазвичай команда на підводних човнах цього типу складалася з п’ятдесяти чоловік. У цей похід з метою навчання на човен було направлено позаштатного, другого інженера.

Ця книга — роман, але не плід фантазії автора, який був очевидцем усіх подій, описаних тут. У книзі зведені докупи всі події, що трапилися з ним на борту підводних човнів. Проте, персонажі є портретами реальних людей, живих чи мертвих.

Бойові дії, описані у книзі, відбувалися переважно восени та взимку 1941 року. На той час стало очевидно, що на всіх театрах війни настає перелом. Війська вермахту були вперше зупинені під Москвою — лише за кілька тижнів після битви за оточений Київ. Британські війська наступали у Північній Африці. Сполучені Штати відправляли до Радянського Союзу військові вантажі і самі негайно після японської атаки на Перл-Харбор вступили у війну.

З 40 000 німецьких підводників у роки Другої світової війни 30 000 не повернулися додому.