У лісі

Грицько Бойко
Вірш

Лиш сонечко літнє
Забарвило схід,
Загін піонерський
Пішов у похід.
       Сьогодні повинні
       Юннати
       Колекцію листя
       Зібрати.
До лісу, до лісу
Їм стелиться путь.
В загоні два друга
Івасі ідуть.
       В загоні два друга
       Івасі —
Обидва у п’ятому
       Класі.
І в лісі удвох
Ті Івасі були.
Далеко-далеко
Вже хлопці зайшли.
       Та раптом хрустіння
       Почули —
       Щось нібито сіре
       Майнуло.
Івась як побачив,
І з криком: «Вовки!» —
Він друга залишив,
А сам навтіки.

Побіг, і спіткнувся,
І впав у ярок,
І лоба набив
Об дубовий пеньок.
       Лежить наш Івась
       І зітхає.
       Аж чує товариш
       Гукає.
За хвилю товариша
Ніжна рука
Уже доторкнулась
До лоба дружка.
       Він рану Івасю
       Бинтом пов’язав
       І щиро отак
       Боягугзу сказав:
— Ти, певно, прийняв
З переляку
За сірого вовка
Собаку?
       Як вовка боїшся,
       То дома сиди.
       Як вовка боїшся,
У ліс не ходи.
Хто ж друга в біді
Залишає,
Той сам у біду
Потрапляє!