Серце лісу

Тук-тук…
Тук-тук…
Мов серце лісу
заб’ється раптом і замре…
Чи крізь гілля, мов крізь завісу,
продеренчить його до-ре.
Чи раптом червоно заквітне,
немов жар-птиця у гіллі,—
його стрічають скрізь привітно
усі — дорослі і малі.
Крилатим лікарем віддавна
поміж людьми його зовуть.
Свою «роботу» знає справно —
їсть шкідників…
Та в тому суть,
що він — музика!
Диво-трелі
його
лунають тут і гам:
то деренчить, мов б’є в тарелі,
то стука глухо, як в тамтам.
Не раз, бувало, до схід сонця
дріб барабанний нас будив…
Хвала крилатим охоронцям
всіх наших парків і садів!