Про машину

Ось дівчинка Марина,
А ось її машина.

— На, машино, чашку,
Їж, машино, кашку.
Ось для тебе ліжко,
Спи, машино, тишком.
Тебе буду берегти.
То й не смію завести,
Щоби ти не притомилась,
Щоби ти не простудилась,
Не вмастила кузов свій.
Спи, машино, не дурій.

Враз машина захворіла:
Не гуляла, не гуділа,
І на лавці не сиділа.
І не їла, й не пила,
Невесела все була.

Перевідав клишоногий,
Дав цукерку «Клишоногий».
Завітала ляля Катя
В білім чистому халаті.
Біля хворої сидить —
Не здрімнула ні на мить.

Ось і лікар у кареті.
Першокласний лікар — Петя
(Петя кінчив перший клас),
Врятував машину враз.

Лікар вислухав уважно
Незаведену
Вантажну,
Головою похитав
І сказав:
— Кузов, бач, його хворує?
Вантажів йому бракує.
І в мотора теж простуда,
Бо не їздить він нікуди.
Надокучило без діла —
От машина й захворіла.
Нащо бідній супокій —
Треба рухатися їй.

Як нам хвору підвести?
Ключик взять —
І завести!