Сосни

Якось від дорослих я почув, що сосна — сумне дерево.

І тоді я поділив усі дерева на сумні й веселі.

Я довго вірив, що так воно і є.

Бувало, ми приходили на кладовище, де також росли сосни. І там я ще міцніше впевнювався в тому, що сосна — сумне і якесь неживе дерево.

Іноді ми .ходили через сосновий бір, що належав одному сеньйорові з Монтевідео. Яким сумним здавалося мені це місце! Сумним і незатишним…

Та одного разу я побачив веселу сосну. І зрозумів, що дерева не народжуються сумними.

На тій сосні було гніздо, а в гнізді щебетала пташина сімейка.

А навколо сосни водили таночок діти.