Дорогою на пляж

Ми кидаємося до зупинки. Повільно під’їжджає коричневий автобус…

Усе літо ми їздимо ним на пляж.

— Проходьте вперед, проходьте!

Вхопившись однією рукою за того, хто вже вліз в автобус, і тримаючи в другій руці торби та мішки, жінки пробираються досередини.

Нарешті сіли всі. Дзенькає дзвіночок, і автобус рушає.

На пляж!

Ми їдемо дорогою, а обабіч зеленіють густолисті платани. Хлопці, що сидять біля відчинених вікон, раз у раз простягають руки, щоб зірвати з платана шерехату зелену кульку.

Цією самою дорогою багато людей іде на пляж пішки. Наш водій висовується з вікна, й гукає:

— Пішоходи, тримайтеся лівого боку!

Отоді я дізнався про правила вуличного руху.

Я не чув, що відповідали люди водієві, і не знав, хто такі пішоходи.

Я довідався про це потім, коли ми верталися з пляжу додому. На зворотному шляху нам часто доводилось іти пішки.

І ми трималися лівого боку.