Станси («Не сягнуть твоєї вроди…»)

Не сягнуть твоєї вроди
     Діві ні одній.
Ніби музика, над води
     Лине голос твій.
На ті звуки ніжні, милі
Океан стиха в безсиллі,
Опадають сонні хвилі,
     Спить і тепловій.

Місяць сріблом пише в тиші
     Води мовчазні,
Відхлань так спокійно дише,
     Мов дитя вві сні.
Перед тебе ненастанно
Так мій дух зітха, кохана,
Як безодня океанна
     В літні теплі дні.

28 березня 1816