Удалося ж якось розлучитись…
* * *
Удалося ж якось розлучитись
І вогонь загасити вдалось.
Вічний вороже, час вам навчитись
Полюбити направду когось.
Вільна я. Все для мене забава,—
Муза втішить у смутку нічнім,
Прителющиться вдосвіта слава
З калатальцем тріскучим своїм.
Тож не варто за мене молитись,
Озиратись, пішовши мерщій…
В падолисті мені звеселитись,
В чорнім вітрі знайти супокій.
Як дарунок, прийму я розлуку,
І твоє забуття — благодать.
Та на хресну, скажи мені, муку
Чи посмієш ти іншу послать?
Серпень 1921
Джерело: Анна Ахматова. Поезії.— К.: Дніпро, 1989.
Переглядів
613