Справи днів недавніх

І ще повільно спливав вік за віком. Арахна спала зачарованим сном, чотири чарівниці добре чи зле правили своїми народами. Та ось літ за сорок до пробудження чаклунки сталася дивна подія. Одного разу під час урагану в центрі Чарівної країни із-за хмар опустилася величезна куля, під нею гойдався кошик, з якого на землю вистрибнув чоловік у картатому костюмі і з чудернацькою шапкою на голові. Дивний чоловік назвався Гудвіном, і мешканці тих місць прийняли його за Великого Чарівника: адже він спустився з неба і, за його словами, був близьким другом Сонця.

— Добридень, ще один чародій з’явився, — пробурмотіла незадоволено чаклунка, читаючи літопис. — Лізуть сюди, як мухи на мед.

Арахна зовсім забула, що і вона сама з’явилася в Чарівній країні неждано-непрошено.

Гудвіл став повелителем Центральної країни. Під його керівництвом було збудоване чудове місто, назване Смарагдовим: воно все сяяло смарагдами, якими оздоблені були міські мури, покрівлі будинків і навіть щілини в бруківці. Гудвін став іменувати себе Великим і Жахливим Чарівником Смарагдового міста.

Читання дедалі більше захоплювало чаклунку, вона просиджувала над літописом цілими днями й навіть забувала вчасно пообідати, що з її апетитом було вкрай дивно.

Нові незвичайні події сталися в Чарівній країні. Ураган, накликаний чаклункою Гінгемою, приніс із-за гір будиночок-фургон, в якому перебувала дівчинка Еллі та її песик Тотошко. Будиночок звалився на злу Гінгему і розчавив її. Песик знайшов у печері Гінгеми чарівні срібні черевички і віддав їх своїй хазяйці.

На місце події з’явилася добра фея Вілліна. Вона сказала, що коли Еллі доб’ється виконання заповітних бажань трьох істот, то Великий Гудвін поверне її на батьківщину, в Канзас. І Еллі, надівши срібні черевички, хоробро попрямувала до Смарагдового міста дорогою, викладеною жовтою цеглою. Її супроводжував веселий Тотошко.

Еллі недовго ждала зустрічі з трьома істотами, котрі мали заповітні бажання. В пшеничному полі вона зняла з кілка солом’яне опудало на прізвисько Страшило. Страшило повідомив, що. його заповітне бажання — одержати мозок.

Далі нові друзі побачили в лісі Залізного Дроворуба. Він стояв там цілий рік, іржавіючи від дощів і негоди. Коли його змастили і він заговорив, Дроворуб признався, що найзаповітніше його бажання — мати любляче серце.

Третьою істотою із заповітним бажанням виявився Полохливий Лев. Він був таким несміливим, що боявся навіть дрібних звірят і найбільше в світі жадав набратися сміливості.

Ця незвичайна компанія, здолавши дорогою безліч перешкод, дісталася до Смарагдового міста і розповіла Гудвіну про Свої бажання. Великий і Жахливий оголосив прохачам, що їхні бажання здійсняться лише в тому випадку, якщо вони переможуть підступну Бастінду.

Це було важке завдання, і все ж вони впоралися з ним. Бастінді судилося померти від води, вона п’ятсот років не вмивалася і не чистила зуби. А Еллі під час сварки облила її відром води, і чаклунка розтанула, немов грудка цукру в склянці чаю.

Коли Еллі та її кумедні і любі друзі повернулися з перемогою і важадали від Гудвіна виконання їхніх бажань, Великий і Жахливий признався, що ніякий він не чарівник, а просто дурисвіт, який морочить людям голови. Він страшенно боявся справжніх чарівниць і ховався від них у своєму палаці.

— Я відразу здогадалася, що тут щось негаразд, — чванькувато зауважила Арахна. — Цей самозваний друг Сонця ще з самого початку здався мені підозрілим. Та це на краще — одним ворогом менше.

Зрештою, хоча Гудвін і був фальшивим чарівником, він виявився досить кмітливим, щоб дати Страшилові розумний мозок з висівок, перемішаних з голками і шпильками. Дроворубові Гудвін підвісив у грудях серце з ганчір’я, наповнене тирсою. А Левові дав напитися сміливості із золотого блюдця, де вона шипіла й пінилася. Троє друзів стали гордими і щасливими, їхні заповітні бажання здійснилися.

Гудвіну набридло ховатися від людей, і він повернувся до Канзасу на тій самій кулі, на якій прилетів до Чарівної країни. Замість себе він призначив правителем Смарагдового міста Страшилу Мудрого. Залізний Дроворуб повернувся до Мигунів і став правителем Фіолетової країни. А Сміливого Лева вибрали своїм царем звірі.

— Ти диви, як воно цікаво виходить! — здивувалася Арахна, дізнавшись, чим закінчились пригоди друзів Еллі. — Всі стали знатними особами, правителями і царями. Ну, а дівчинка? Що сталося з дівчинкою?

Читаючи далі сувій, чаклунка дізналася, що Еллі повернулася додому, її перенесли в Канзас чарівні черевички Гінгеми.

Покликавши Кастальо, — а він і був останнім літописцем, — Арахна суворо запитала:

— Слухай-но, малюче, усе, що тут написано про Еллі та її приятелів, правда чи вигадка? Надто все це схоже на казку!

— Все це суща правда, володарко, клянуся життям моїх онуків! — запевнив літописець. — Та це ще нічого, читайте далі, там ви знайдете ще дивовижніші речі.

Арахна, з’ївши трьох биків і двох баранів, ще з більшим інтересом взялася за літопис. З наступного сувою вона дізналася, що чаклунці Гінгемі до її загибелі прислужував злий і заздрісний столяр Урфін Джюс. Коли Гінгему розчавив будиночок Еллі, Урфін пішов у ліс і там жив самотою, нікого не люблячи і ніким не любимий.

Одного разу буря занесла на його город насіння дивної рослини, яка мала надзвичайну життєву силу. Вони проросли в нього на грядках, і коли Урфін висмикав їх, подрібнив і висушив на залізних деках, то вийшов животворний порошок.

Урфін виготовив армію могутніх дерев’яних солдат і назвав їх дуболомами. Ожививши дуболомів, Джюс з їхньою допомогою став повелителем Жуванів і Мигунів та королем Смарагдової країни.

Потрапивши в полон до Урфіна, Страшило і Залізний Дроворуб не захотіли визнати владу загарбника. Їм вдалося написати послання до Еллі, і ворона Кагги-Карр, здолавши довгий шлях до Канзасу, розшукала дівчинку.

Коли Еллі дізналася, що її друзі в біді, вона поспішила до них на виручку, але не сама. Її супроводжував дядько, одноногий моряк Чарлі Блек, майстер на всі руки. Моряк і дівчинка перетнули Велику пустелю на сухопутному кораблі на колесах. Вони перейшли Кругосвітні горн й опинилися в Чарівній країні.

Боротьба з Урфіном та його дерев’яними солдатами була довгою і тяжкою, але завершилася перемогою Еллі та її друзів. Урфіна Джюса засудили до вигнання, а дуболомам, за пропозицією Страшила, замість лютих пик вирізали веселі усміхнені фізіономії, і дерев’яні люди перетворилися на слухняних працелюбних трудівників.

Покінчивши з владарюванням Урфіна, Еллі та її дядько повернулися на батьківщину.

Дізнавшись про безславний кінець блискучої кар’єри Урфіна Джюса, Арахна поспівчувала столярові, його зла і заздрісна вдача припала чаклунці до душі.

— Слід узяти на замітку цього метикуватого чоловічка, — сказала чаклунка.

Арахну зацікавила і доля Руфа Білана, головного державного розпорядника при королі Урфіні Першому. На цю високу посаду Урфін призначив Руфа Білана за зраду: той зрадив рідне місто і тайкома відкрив ворогам міські ворота. Коли влада Урфіна впала, Руф Білан не став чекати покарання за свої злочини і втік у Підземелля. Рятуючись від переслідувачів, Руф Білан заблудився в лабіринті й потрапив до джерела Сонної води. Випадково знайденою киркою він почав прорубувати прохід крізь кам’яну стінку, яка оточувала басейн, перекрив потік водяного струменя, і вода пішла в землю[i].

За цю тяжку провину правлячий тоді король розжалував колишнього міністра в лакеї, а в Підземній країні зникнення Сонної води порушило порядок, який існував там протягом століть. Королі, які закінчували правити і мали заснути на півроку, тепер тинялися по палацу зі своїми сім’ями, перебуваючи в якомусь заціпенінні. Не засипали придворні лакеї, солдати, шпигуни…

Всю цю ненажерливу юрбу доводилось годувати трудовому люду, а продуктів на всіх не вистачало, в країні настав голод. І тут несподівано в Підземній країні з’явилася Еллі. Прочитавши про це, Арахна муркнула від задоволення.

— Ну і дівчинка! З усього видно — фея! Відчуваю, доведеться мені з нею воювати, стане вона на моєму шляху!..

Еллі та її троюрідний брат Фред Каннінг припливли в Печеру сімох королів у човні підземною річкою. Руф Білан набрехав, що Еллі може відновити джерело Сонної води, зникнення якої спричинило тяжкі лиха Підземній країні. Королі оголосили, що Еллі та її брат залишаться в полоні доти, доки Священне джерело не з’явиться знову.

Довелося посилати гінця за Страшилом, Дроворубом, Левом та іншими друзями Еллі. Вправний механік Лестар привів з собою бригаду дуболомів, а ті принесли помпи, бурильний та інший необхідний інструмент.

Майстри пробурили глибоку свердловину, опустили в неї труби і добралися до зниклого в землі джерела. Коли знову вдарив фонтан Сонної води, королям було оголошено, що це звершилося завдяки чарам Еллі.

— Так воно, напевно, і було, — пробурчала недовірлива Арахна.

Коли в Підземній країні знову з’явилася Сонна вода, мудрий Страшило придумав дотепний трюк. Усіх семеро королів приспали одночасно. А коли вони прокинулися, невинні, мов новонароджені малята, їм навіяли, що один з них раніше був ткачем, другий — ковалем, третій — хліборобом… І вони почали скромне трудове життя.

Так було покінчено з володарюванням сімох королів і країна стала вільною. Підземні рудокопи переселилися нагору, під сонце Чарівної країни. Вони збудували села по сусідству з Жуванами і зайнялися землеробством та скотарством.

Дочитавши до цього місця, Арахна їдко всміхнулася:

— Вільними стали, голуб’ята, так? Ну, нічого, ось я до вас доберуся, ще пошкодуєте за своїми сімома королями!

Протягом останніх днів перебування у рудокопів Еллі побачилася з Раміною, королевою польових мишей. І королева напророчила дівчинці, що та більше не повернеться до Чарівної країни. Страшило та інші друзі Еллі дуже засумували, дізнавшись про це пророцтво, й обіцяли назавжди зберегти вдячну пам’ять про маленьку дівчинку а Великого світу, яка зробила так багато добра для народів Чарівної країни.

Еллі і Фреда посадили в паланкін, прикріплений на спині ручного дракона Ойххо, і той відніс їх на батьківщину, до Канзасу.

Чаклунка запитала літописця:

— Скажи мені, Кастальо, Раміна мала рацію і Еллі справді не повернулася до Чарівної країни?

— Читайте далі, хазяйко, — ухильно відповів гном. — Читайте все і дізнаєтесь.