Безум
Хоч ти слабий, і бідний, і похмурий,
І стомлений! — устань: себе ти переміг.
Бажанням сміливим знеси свої тортури
І кинься, серце, проти бур земних!
Катуй знекровлений кістяк жахливий,
Скеруй свою ходу через багрець стежок;
І язиком лижи, мов вітер лиже ниви,
Свій біль, і встань, і далі мчи свій крок!
Не маєш ти бажання і надій, — даремно!
Безмежна зненависть ще тугою ячить,
І ще лютує над тобою доля темна,
І, поки ти живий, зло гордовито мчить.
Хай знов конання, і тортури знову.
Прекрасний, божевільний і жагучий шал —
В нестримному бажанні пити клекіт крові,
І відчувати жах і насолоди пал!
О, шкапа нервів і кісток безсила,
Що я загнав її! — так у Полярних снах
На конях із ебену верхівці летіли,
Жахаючи в пустельних, крижаних краях.
Джерело: Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1946.
Переклад: Микола Терещенко
Переглядів
263