БАЙДАРКА — ПЕРЕМОЖНИЦЯ КРИГИ
В глибині острова, поміж горбами, паслись олені. Міцно б’ючи копитами, викопували вони з-під снігу мох. Чукчі-пастухи доглядали їх. Кілька ескімосів пристали до чукчів і навчались ходити за оленями.
На тому самому горбі, як і вчора, сидів Овайюак. Сестра не залишила сліпого. Вона розповідала йому про події останнього дня.
— На нартах, що бігають без собак і ричать, наче звір, приїхала Анка — дівчина моря. Ті нарти називаються аеросани. Вона сказала, що олені будуть наші. їх прислали нам люди, що носять червоні зорі на грудях і шапках. У нартах вона привезла рушниці, щоб з них стріляти моржів, нерп і ведмедів. Ти чуєш постріли? То наші мисливці вчаться стріляти з рушниць. Але раді — не всі. Старий Ілавірнік ходить похмурий і віщує всім біду. Та ось він іде сюди. Овайюак, я боюсь його. Скажи, щоб він ішов геть.
До них наблизився Ілавірнік. Похмуро дивився він навкруги. З люттю в голосі закричав він Овайюакові:
— Чому ти ще не вмер? Чому Навалук не задушила тебе ременем? Ти збільшуєш нещастя, що їх віщували крила рожевої чайки.
— Я не задушу Овайюака. Він буде жити. Я буду його годувати,— відповіла Навалук, заступивши брата.
— У-у, нікчемне дівча. Я примушу тебе виконати твій обов’язок!
Ілавірнік стиснув дівчинці руки.
— О, Овайюак, скажи йому йти геть! — закричала дівчина.
Сліпий мовчав. Він думав, чи слід йому жити, коли він не може працювати. Адже він тягар для всіх, особливо для любої сестри.
Та враз Ілавірнік випустив руки Навалук і скулився наче побитий пес.
На горб сходила Анка. Ілавірнік, побачивши її, почав одходити далі від дівчини і сліпого.
— Овайюак,— звернулась до брата Навалук,— з моря до нашого острова підходить велика байдарка. Вона йде просто через кригу. Ця байдарка така велика, що всі наші байдарки з моржевих шкур вмістяться в ній. Великий димар здіймається над байдаркою 3 того димаря йде вгору чорна туча диму Під байдаркою ламається крига і наче тоне в глибині моря.
— Ця байдарка,— промовила Анка,— зветься криголам.
А потім, здивована нерухомістю Овайюака, спитала
— Що з тобою, чого ти мовчиш?
— Він сліпий,— відповіла Навалук.