Сон

Теплим ранком сонце встало,
Піднялось і запалало;
  Що не спало — все проснулось;
  Кожна пташка стрепенулась;
З вітки злітує на вітку,
І метелик впився в квітку;
  Чередник погнав скотину
  Попід гори на долину;
З димарів димок завився,
Мир увесь заворушився.
  А вона на пишнім ліжку,
  Простягнувши білу ніжку,
І в жару палкої крові
Порозмечував покрови,
  Безпробудно спочиває, —
  Понад нею сон літає.
Сниться їй десь край розкішний,
Синє небо, берег пишний,
  Темнолистії діброви,
  Круг озір подол шовковий,
Срібних гір круті вершини,
Цвітом всипані долини,
  І на скелі крутобокій
  З мур кріпких палац високий,
Округ банями покритий
І плющами перевитий.
  Несподіваний і дикий
  Там іде бенкет великий;
Повні лицарів хороми,
Блещуть теляги[1] й шоломи;
  Од музики стогнуть стіни,
  Грають арфи й мандоліни,
І посереду громади
Легкий танець водять лади;
  А вона над всім царює,
  Праве раду і керує…
Стій, не руш її покою!
Хай рожевою маною
  Понад нею сон літає…
  Поки лихо не заграє!

1881