Поминки

Казав козак, казав бурлак
— Дівчинонько-рибчинонько!
Виводь мені коня мого,
Коня мого, козацького.
Надінь збрую із цвяхами,
Із цвяхами, із бляхами;
Покрий сідло попоною,
Китайкою червоною.
Над лавою-полицею
Здійми пістоль з рушницею;
Дай шабельку старенькую,
Старенькую, гостренькую.
Ой, дай жупан шматований,
Що турками шанований,
Що сонечком побіляний,
Що кулями постріляний.
Козак іде, земля гуде,
Кінь з повода зривається,
Чорнявая коханая
По милому вбивається,
Біленькими рученьками
За стремено хапається.
Ой, візьмемо, панібрате,
Старі кухлі полив’яні,
Горілкою наливані;
Ой, вип’ємо за дівчину,
За дівчину вродливую,
Весну мою щасливую.

1846