Ніч

Ніч, що без місяця, ніч, що без зірочок,
  Темная, темная ніч!
В шати з глибокої темряви убрана,
  Маєш над всіми ти міч.

Сильний зове тебе сили впокоїти,
  Хворий — щоб врази забуть;
Завжди гулящі і вічні трудовники, —
  Всі тільки ніченьку й ждуть,

Щоб, одягнувшися темними крилами,
  Ти полетіла й з руки
Щедро і сміло бажаючим сипала
  В вічі снодійні маки.

Ніч, що без місяця, ніч, що без зірочок,
  Всіх ти приспиш, — та чому
Сильна впокоїти хворих і втомлених,
  Сна не сподієш тому,

Хто проклина свою долю занедбану,
  Згуби надій молодих:
Є їх по білому світові страдників,
  Є їх багато таких!

О, принеси ж ти їм, ніченько темная,
  Повні оманою сни,
Щоб хоч у їх вони іноді бачили
  Просвіт своєї весни!