Добридень

Добридень, Василечко,
   Добридень!
А де ж це ти гаявся
   Ввесь тиждень?

Чи не скажеш: сіно ми
   Косили?
Чи не греблю правити
   Ходили?

Гомоніли ввечері
   Дівчата,
Що є вдова в городі
   Багата;

Що там якийсь парубок
   Виляє,
Перелази з півночі
   Ламає.

Чи він тобі іноді
   Не стрівся?
Чого ж це ти, серденько,
   Смутився?

Гляди мені, голубе:
   Побачу;
Ой я ж тобі, знаю, як
   Оддячу!

Та й тупнула ніжкою
   Дівчина, —
Згорів козак, мов тая
   Калина.

1877