Сон
Теплим ранком сонце встало,
Піднялось і запалало;
Що не спало — все проснулось;
Кожна пташка стрепенулась;
З вітки злітує на вітку,
І метелик впився в квітку;
Чередник погнав скотину
Попід гори на долину;
З димарів димок завився,
Мир увесь заворушився.
А вона на пишнім ліжку,
Простягнувши білу ніжку,
І в жару палкої крові
Порозмечував покрови,
Безпробудно спочиває, —
Понад нею сон літає.
Сниться їй десь край розкішний,
Синє небо, берег пишний,
Темнолистії діброви,
Круг озір подол шовковий,
Срібних гір круті вершини,
Цвітом всипані долини,
І на скелі крутобокій
З мур кріпких палац високий,
Округ банями покритий
І плющами перевитий.
Несподіваний і дикий
Там іде бенкет великий;
Повні лицарів хороми,
Блещуть теляги[1] й шоломи;
Од музики стогнуть стіни,
Грають арфи й мандоліни,
І посереду громади
Легкий танець водять лади;
А вона над всім царює,
Праве раду і керує…
Стій, не руш її покою!
Хай рожевою маною
Понад нею сон літає…
Поки лихо не заграє!
1881
[1] Рицарські лати.