Рута
Я рученьки мила
В холоднім ставочку,
Як сіяла руту
В зеленім садочку,
Як сіяла руту,
Грядки поливала;
Ще й воду носити
Миленького звала.
На гілках калини
Пташки колихались;
Я пісню співала,
Вони озивались.
Вони озивались,
Неначе казали:
«І ми тобі руту
Саджать помагали».
Не лай мене, мамо,
Що я полюбила,
Співаючи пісню,
Серденько вразила.
Люблю тебе, нене,
Люблю і милого;
Посіяла руту,
Так знала — про кого,
Як весна настане,
Посію й барвінку:
На любощі руту,
Барвінку до вінку!
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Переглядів
748