Орел
Он летить орел під небом
Із чужого краю;
Постривай же, я про сина
У орла спитаю.
Одвічай мені, мій орле,
Каже йому мати:
Із якої сторони я
Буду сина ждати?
Та й чи ждати, чи не ждати?
Ждала дні і ночі;
Не доїла, не доспала,
Виплакала очі!
Замахав орел крилами,
Крикнув із-під неба:
Мати моя, матусенько,
Плакати не треба!
Бились наші під турчином,
Славу добували,
Та й вертаються шляхами,
Поле позаслали.
Прибирай, стара, у хаті,
Помолися богу,
Та й виходь мерщій стрівати
Сина на дорогу.
Іде син твій перед військом,
Важний та хороший,
І везе з собою славу
І багато грошей.
Прокричав орел під небом,
Замахав крилами,
Та й поплив собі тихенько
Геть понад степами…
1864
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Переглядів
795