Маруся
Як сонечко закотиться,
Як зіронька зійде,
Нехай моя Марусенька
На вулицю вийде.
Іди, мила, хорошая,
Мене привітати,
Щоб ще того й не бачили
Ні батько, ні мати.
Старий дізна — розсердиться,
А мати і гірше,
Хоч я тебе й любитиму
За теє ще й більше.
Замрів місяць між хмарами,
Замрів та не дуже;
В сусід моя матусенька,
А батько й байдуже.
Нехай вони й дізнаються,
Та тільки не зразу;
А я черкну, як ластівка,
Та до перелазу.
1864
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Переглядів
439