Чом не дали долі
Мамо, мамо! Ви хвалились,
Що жили та й не журились;
Так чому ж ви вашій доні
Не дали своєї долі?
Сватав писар — ви раділи,
З москалем би заручили;
А спитать, то я б сказала,
Що Василечка кохала.
Круг мене весна лишиться,
Кожній травці любощ сниться;
Квітка п’є росинку чисту,
І шепоче лист до листу;
Сонце озеру сміється,
Коло рибки рибка в’ється,
Птах, що крихту серця має,
Милу піснею вітає!
А моя весна настала
Без привіту, та й пропала!
Мамо, мамо! Чом ви доні
Не дали своєї долі?
1899
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Переглядів
301